Творімо добро разом!

 

13 листопада – Всесвітній день доброти!

Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти , датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти .

Воно створене з метою донести до громадськості, що люди повинні допомагати один одному і тим, хто потрапив у біду. Всесвітній день доброти є одним із самих добрих і світлих свят. Відзначати це свято простіше будь-яких інших – варто лише зробити хоча б найменшу, але добру справу.
    Згідно з дослідженням психологів і лікарів з різних країн, люди, які щодня роблять добрі справи, краще почуваються і фізично, відчувають своє життя більш гармонійним, володіють кращим імунітетом, а значить – вони менше хворіють і довше живуть

ДОБРІ ЛЮДИ –
живуть на 9 років довше,
хворіють у 2 рази рідше,
покращений імунітет і здоровіше серце.

ДОБРОТА – це ласкаве, співчутливе, турботливе ставлення до людей. Це терпимість,такт, це світло.

ДОБРОТА – це усвідомлене бажання допомагати, підкріплене силою і діями. Це розуміння того, який ефект справить зроблений нами вчинок.

ДОБРОТА – це дивовижний сплав моральності, сили, сміливості й активної життєвої позиції.

Добро наповнює життя людини сенсом, сенс який буде вас супроводжувати протягом усього життя. Закликаю кожного до творення добра! І всім бажаю довголіття.

Книги, які надихають творити добро,бути людяними і чуйними.

                                                                               «Останній Листок» О’Генрі
«Останній листок» – це історія прекрасної й у той самий час руйнівної сили допомоги, бо іноді, рятуючи життя, ми можемо втратити своє.
Молода художниця Джонсі занедужує. Час іде, а самопочуття не покращується. Зневірившись, дівчина вирішує, що вона розпрощається з життям, коли впаде останній листок із плюща, що росте за вікном її кімнати. Дівчина чекає, й із часом на рослині залишається тільки один листок, який наполегливо тримається на гілці. Це змушує Джонсі повірити в свої сили, й дівчина швидко видужує, але у той же час дізнається, що старий художник Берман, який жив по сусідству, помер у лікарні.

Митець знав про обіцянку молодої художниці, тому він у холодну ніч нитками прив’язав намальований листочок до гілки плюща. Саме ця  нічна «прогулянка» й підірвала його здоров’я.
Берман усе життя мріяв про створення шедевра, і, здається, це йому вдалося. Останній листок плюща ніколи не покажуть у галереї, але саме він врятував життя людини, що зробило його ціннішим за будь-який малюнок. 
 «Чучело» Володимира Желєзнікова
Доброзичлива дівчина Оленка, на прізвисько Чучело, допомогла своєму класові подорослішати та зрозуміти, що цей світ не чорно-білий, а в житті немає місця категоричності, з якою живуть її однокласники.Історія Олени – це книга про людину, яка уособлює в собі задатки ідеальної людини – допомагати іншим, боротися за справедливість, бути сильною до кінця

«Зелена миля» Стівена Кінга
Історія, як і попередні чотири, застерігає: добро йде поряд із лихом. Головний герой твору Джон Коффі – носій незвичайного дару зцілення. Його намагання допомогти й привели його до камери смертників. Але в читача складається враження, що все мало бути саме так. Джон Коффі готовий допомогти будь-кому: від маленького мишеняти до жінки, хворої на рак, незважаючи на те, що зцілення змушує його пережити людський біль на собі.

 «Вбити пересмішника» Гарпер Лі
Історія життя письменниці Гарпер Лі свідчить: за свою літературну кар’єру можна написати лише одну книгу, але вона повинна бути досконалою.Як казала сама Гарпер, ця книга – історія чистої та простої людини, але на цьому тлі авторка викриває серйозні соціальні проблеми. 30-ті роки ХХ століття в Америці були далекими від толерантності й позбавлення упереджень щодо кольору шкіри, тому афроамериканське населення майже не мало прав і свобод. У книзі змальована історія Тома Робінсона, якого звинувачують у насиллі проти дівчини. Чорношкірому хлопцю не доводиться чекати на допомогу, але його долею переймається Аттікус Фінч, якому все ж вдається виправдати Тома.

 Та багато інших книг.

 

Шануй мову калинову.

 

       День української писемності та мови — щорічно святкується
 9 листопада. Встановлене свято було на честь Нестора Літописця, послідовника Кирила і Мефодія. Саме його вважають “батьком українського письма”.

       Мова – це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування. Пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Мову нашого простого українського народу передав нам у спадок і Григорій Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар – Т.Г. Шевченко. Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова.

      Так давайте ж і надалі разом вивчати, зберігати та примножувати українську мову, і нехай нашому роду ніколи не буде переводу.

А пам'ять священна...

 

28 жовтня -   День визволення України від фашистських загарбників.

      У ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнені від німецько-фашистських загарбників. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині.

Сьогоднішню книжкову викладку пам'яті «А пам'ять священна…» Мар’янівська селищна бібліотека приурочує 76-тій річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

         Вічний вогонь палає, 

        Дзвонить у долі століть.

        Вічний вогонь закликає:
        Щастя живих бережіть!

Свято мужності й відваги.

14 жовтня - великий і багатий на свята день.

      В нашій державі, у день свята Покрови Пресвятої Богородиці , ми відзначаємо День захисника України водночас з Днем Українського козацтва та днем утворення УПА. Для нас,українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв'язок поколінь, невмирущість традицій нашого народу.

      Наша історія –  це історія мужнього народу,  що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня. За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів і дочок стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими. 
     Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері буде мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир!

Тож запрошую у нашу бібліотеку, де на вас чекають цікаві книги про історію України від минулого до сьогодення. 

Корифей українського театру.

 

29 вересня виповнилося 175 років з дня народження видатного драматурга, актора, режисера, одного із основоположників українського професіонального театру, Івана Карповича Тобілевича (псевдонім - І. Карпенко-Карий).

Псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»).

І. Карпенко Карий належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.

За двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії.

І. Франко писав про І. Карпенка-Карого: "Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література".

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек.

 

Живи моя держава,Україна.

                      З днем народження, моя держава!
                   Зі святом тебе добрим і святим.
                   Нехай лине завше тільки добра слава
                   Про мою країну звідусіль.

Поряд стоять два свята зі свят, 23серпня – День Державного Прапора і 24 серпня – День Незалежності України.

     Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися, з тих перших квітів, які ми побачили. 
   Україна – це велика держава, і живуть у ній різні люди. Крім українців, нашу землю населяють люди інших національностей. Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми.

    До Дня Незалежності України і Дня Державного Прапора у нашій бібліотеці користувачі можуть ознайомитися з книжковими виставками та малюнками дітей-читачів.