Осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми,тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни. То небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком, то знову засміялось сонце з висоти. Заблищать павутинки бабиного літа, а піднімеш голову вгору, там пташки летять у вирій і сумно стає на душі. А за ними вслід злітає жовте, червоне, багряне, руде листячко, опускається на землю, лягає, ще пошумить під ногами. Осінь приходить...
Осінь,осінь. Все розфарбувала,
Одягла довкілля в теплі кольори.
Я сьогодні наче в казці побувала
І мені всмігалось сонечко згори.
Осінь, осінь. Листя аж палає
І така у небі чарівна блакить!
У верхів'ї сосен музика лунає,
А додолу з клена золото летить.
Н. Красоткіна.
Немає коментарів:
Дописати коментар